"Ви не повірите, що новий президент США планує зробити! Від переговорів з агресором до фінансових ударів по світовим тираніям – його дії можуть змінити хід історії. Чи готові ви до глобал...
Старий-новий президент США розпочав свою діяльність відразу після інавгурації. Хоча обіцянка зупинити війну в Україні протягом 24 годин не була виконана, Дональд Трамп зробив кілька надзвичайно цікавих заяв. Ці заяви виявилися значно масштабнішими.
По-перше, варто згадати про Україну. Точніше, про Російську Федерацію, адже, як пояснив Трамп, з Україною все зрозуміло – вона готова до переговорів, незважаючи на заборону спілкуватися з Путіним, що існує з 2022 року (хоча Володимир Зеленський під час зустрічі з молдавською колегою Мая Санду вже пояснив, що вести переговори заборонено, але це можливо).
Як і очікувалося, американський президент-бізнесмен вирішив вдарити по найвразливішому місцю в системі путінської «спеціальної військової операції» – фінансам. А саме, по нафтовій галузі, яка є фактично єдиним джерелом, що досі наповнює федеральний бюджет країни-агресора і дозволяє вести війну проти України.
Звісно, після слів Дональда Трампа про можливі угоди зі Саудівською Аравією та країнами ОПЕК, всі згадали легендарну історію середини 80-х років минулого століття. Тоді ціна на нафту, яка торгувалася приблизно за 37 доларів за барель, впала більш ніж утричі – що, як вважається, стало одним із факторів, що добило неоковирну планову економіку Радянського Союзу. Політичний апокриф говорить, що це падіння ціни було пов’язане з певними домовленостями тодішнього президента США Рональда Рейгана з саудитами.
Паралелі між тими подіями та сьогоденням є досить очевидними. Наприклад, зараз обговорюють ймовірність падіння ціни удвічі (з 80-доларової позначки). Трамп, крім того, що є республіканцем, як і Рейган, обрав модифіковане рейганівське гасло Let's Make America Great Again для своєї передвиборчої кампанії. Отже, тут є простір для роздумів. Але важливо зазначити, що нинішня адміністрація Білого дому не обмежується лише Росією.
І в цьому немає нічого нового – ще під час першого президентського терміну Трампа було чітко зазначено, що головним стратегічним ворогом Сполучених Штатів є Китай, а не Росія. Тому 45-й / 47-й президент США майже одразу після повернення на посаду оголосив про фінансовий удар по Китаю – введення мит на всі китайські товари. Звісно, не в таких фантастичних обсягах, як обіцяв до виборів – тоді йшлося про 60%, а зараз лише про 10% – але цього цілком достатньо, щоб завдати серйозного удару економіці найбільшої диктатури світу.
Цей удар стосуватиметься не лише Китаю, а й Росії, яка дедалі більше залежить від китайського ринку, перетворюючись із сировинного диктатора Європи на сировинний придаток КНР. А якщо дивитися в глобальному масштабі – усього світу, зокрема авторитарної його частини. Звісно, усі постраждають від зниження темпів китайської та американської економік, але Євросоюз після 24 лютого 2022 року продемонстрував неймовірну швидкість переключення з російського газу на інші джерела. Багато експертів тоді, навесні першого року повномасштабної війни, впевнено говорили про серйозні газові наслідки для Європи (і не всі ці експерти отримували гроші з Кремля). Але виявилося, що серйозні наслідки були в першу чергу для самої Росії. Тож країни ринкового капіталізму впораються, тоді як світові тиранії…
Також варто згадати ще один момент, який, на перший погляд, не пов'язаний з історією цін на (російську) нафту та митами на китайські товари. Це рішення про розблокування постачання 2000-фунтових (900-кілограмових) бомб МК-84 для Ізраїлю. Ізраїльтяни не отримали їх через заборону з боку демократичної адміністрації Джо Байдена – мовляв, вони занадто потужні для Сектора Ґази і можуть спричинити значні руйнування.
Тут варто зазначити, що руйнування в Секторі Ґази і без МК-84 вже вражаючі. Фотовідеодоказів цьому – безліч в інтернеті. Отже, Єрусалим обійшовся і без цих боєприпасів. А тепер, здається, вже й пізно їх передавати, адже війна в Секторі закінчилася, принаймні на даний момент, Ізраїль і ХАМАС (під тиском Сполучених Штатів, звісно) досягли певних домовленостей і навіть обмінюються захопленими 7 жовтня 2023 року заручниками (з одного боку) та терористами, засудженими до різних термінів (з іншого). Трамп же пропонує виселити цивільне населення – умовно цивільне, як ми розуміємо, тобто тих, хто не був помічений у відвертій підтримці ХАМАСу – до арабських країн, таких як Єгипет чи Йорданія.
Здавалося б, навіщо тоді ці мегабомби? І тут ми згадуємо про «по-друге». Ні, не про Ліван, де Ізраїль успішно розбив «Хезболлу» і, якщо буде потрібно, доб’є. Чи про Сирію, де ізраїльська армія тихо приєднала до контрольованих нею Голанських висот ще частину території з друзькими поселеннями. Ми згадуємо про Ісламську Республіку Іран і її ядерну програму. Зокрема, не лише про ядерну програму, а й про те, що Іран є головною проблемою на Близькому Сході, з Тегерана походять фінансові потоки на підтримку всіх цих терористичних організацій – від хуситів на півдні (які заблокували Червоне море і суттєво підвищили вартість перевезення товарів з Азії до Європи) до «Хезболли» та ХАМАСу.
Ідея ізраїльського, точніше ізраїльсько-американського (принаймні на рівні мовчазної підтримки, але не тільки) удару по іранських ядерних об’єктах, а в перспективі – ідея знищення режиму аятолл взагалі, виникла не 20 січня 2025 року. Але саме зараз, з поверненням Трампа, вона набуває нових, цілком реальних обрисів. І це може означати лише одне.
Трамп дійсно розпочав планетарну війну. Але не Третю світову, про яку говорили з